Мій сайт

МЕТОДИКА РОЗРОБКА  для проведення заняття з методики і техніки дресирування службових собак на тему: "Загальні положення методики та техніки дресерування"

ЗМІСТ
Вступ                                                                                                    
 1. Загальні положення методики дресирування                                        
 2. Загальні положення техніки дресирування

ВСТУП

В системі підготовки службових собак до виконання поставлених задач на кордоні велика увага приділяється підготовці, навчанню особового складу який безпосередньо буде займатися зі службовими собаками. Підготовка вимагає особливої уваги оскільки, від рівня підготовки дресирувальника залежить подальше дресирування сл/с, для цього потрібні різноманітні педагогічні методи навчання, методи підготовки особового складу. Сучасна педагогіка має достатні методи досягнення мети навчання, за допомогою цих методів навчаємі набувають нові знання, уміння і навики, у них формується світогляд, розвивається здатність до подальшого самостійного навчання.

Методами навчання називають взаємопов’язані способи роботи керівника заняття і навчаємих направлених на рішення задач навчання. методи навчання залежать від методів наукового пізнання , так як головним в навчанні є пізнавальна діяльність навчаємих і її організація. Методи навчання тісно пов’язані з розвитком і станом науки, а також задачами і змістом освіти.

Вибір методів визначається загальними завданнями військового виховання і в кожному конкретному випадку залежить від:

1.      Мети і змісту заняття.

2.      Особливостей навчальної дисципліни.

3.      Віку і ступеня підготовленості навчаємих.

4.      Умов навчальної роботи.

5.      Особистих якостей керівника заняття.

При класифікації методів навчання особливе місце займає практичний метод, його мета – виробити у навчаємих різноманітні практичні уміння і навики, формування яких являється важливим завданням будь-якого навчального підрозділу ПВУ. Саме на практичних заняттях з дресирування сл/с, дресирувальник а в майбутньому інструктор розшукового (спеціального) собаки закріплює знання з раніше пройдених дисциплін і  водночас використовує їх для дресирування сл/с.

Методика навчання (дресирування) сл/с містить свої методи навчання. Відомо, що при навчанні особового складу використовують такі методи навчання: усне викладення навчального матеріалу, бесіда, показ, вправа тощо, а щодо дресирування сл/с провівши оцінку їхнім індивідуальним особливостям і фізіологічним можливостям можна застосовувати такі методи навчання (дресирування): подача команди, показ, тренування.

При дресируванні сл/с заняття проходить під керівництвом одного керівника дресирувальника і одного навчаємого сл/с. Однією з найнеобхідніших умов процесу навчання є володіння керівником навчальним матеріалом цю особливість не можна не застосувати при дресируванні сл/с. Тому дресирувальник повинен знати як правильно подати команду, що по даній команді собака має виконати і в подальшому як правильно удосконалювати виконаний прийом. Відповідь на ці питання дає методика і техніка дресирування службових собак, методика відповідає на питання як правильно? А техніка яким способом? Тому при роботі з собакою дресирувальник повинен досконало знати методику і техніку дресирування службових собак уміло і правильно застосовувати її.

1.      Загальні положення методики дресирування.

 В теорії дресирування виділяють два види методу дресирування сл/с: методика вироблення умовних рефлексів при дресируванні сл/с  і методика вироблення умовного рефлексу конкретного навику чи комплексу навиків. Кожен з цих видів відрізняється за своїм змістом та напрямом навчальної роботи. Так методика вироблення умовних рефлексів спрямована на вироблення першопочаткового умовного рефлексу загального для всіх навиків, містить в собі визначену систему поєднань і вправ в визначеному режимі роботи тобто загальні правила вироблення умовного рефлексу. Про що не можна сказати про методику вироблення певного УР того чи іншого навику. Відомо, що кожному навику потрібні свої умови, своя послідовність, саме ці умови містить методика вироблення УР конкретного навику чи комплексу навиків.

Вперше методику вироблення УР на звукові і світлові подразники розробив і застосував на собаках І.П.Павлов. Його методика була визнана класичною і успішно застосовувалась в усіх лабораторіях і закладах для вивчення вищої нервової діяльності.

Підготовка сл/с здійснюється по визначеній системі, яку називають методикою дресирування. Вона включає в себе сукупність методів і прийомів, які застосовують у підготовці собак тієї чи іншої служби, в тому числі методику вироблення УР.

Методикою вироблення УР називається система поєднань і вправ у визначеному режимі роботи з врахуванням індивідуальних особливостей собак. Складовими частинами і основними положеннями методики вироблення УР при дресируванні сл/с є:

1.      Визначення і практичне застосування оптимальної системи поєднань умовного і безумовного подразника при виробленні першопочаткового УР;

2.      Визначення і практичне застосування раціональної системи вправ для формування навику;

3.      Вибір і уміле застосування різних способів підкріплення поєднань умовного подразника з безумовним і утворених УР;

4.      Визначення режиму роботи по часу і силі робочої навантаження з метою вироблення у собаки робочого стану, який відповідає режиму роботи собаки на службі.

Методика вироблення УР при дресируванні собак передбачає обов’язкове виконання умов, необхідних для утворення УР: визначення системи поєднань, вправ, способів підкріплення, режиму роботи і відпочинку по трьом стадіям, контроль за утворенням першопочаткового УР і правильним формуванням навику. При виробленні УР враховується їх взаємозв’язок в складних навик і особливості їх формування під впливом подразників з навколишнього середовища.

Поєднанням називається застосування умовного і безумовного подразника з метою вироблення УР. Наприклад, команда "Поруч” поєднується з ривком повідка, примушуючи собаку прийняти правильне положення біля дресирувальника. В загальному для вироблення УР потрібно 30-40 поєднань.

Вправою називається виконання групи поєднань з метою вироблення, укріплення першопочаткового УР і формування з нього навику. В залежності від виду виробляємого навику і способів застосування подразників в одній вправі може бути від 1 до 10 поєднань. Система вправ передбачає тривалість інтервалів по часу між поєднаннями і вправами. На початку вироблення УР поєднання рекомендують повторювати через 3-5 хв., щоб вони не вплинули один на одного. Кількість поєднань в одній вправі не більше 2-3. З першими ознаками початку утворення УР кількість поєднань і вправ поступово збільшується, а інтервали по часу між ними зменшуються. Між вправами визначається інтервал для відпочинку собаки по 5-10 хв. В зв’язку з цим для роботи з собакою визначається режим по часу і силі робочого навантаження.

Підкріпленням називається, з однієї сторони, застосування безумовного подразника після сигнального подразника (команди) з метою примусити, собаку виконати потрібну дію, а з іншої – заохочення за вірну відповідну дію на подразник. В дресируванні собак можна застосовувати повне (100 %-ве) і часткове підкріплення. Помічено, що при 100%-му підкріпленню поєднань першопочаткові УР утворюються в два три рази швидше і відмічаються стійкістю до гальмування, але легко гаснуть при подальшій відмінні підкріплення.

Робочий режим в дресируванні необхідний для того, щоб привчити собаку тривалий час знаходитись в робочому стані. Це досягається поступовим збільшенням кількості різноманітних вправ, збільшенням робочого навантаження і довготривалості кожної вправи при поступовому зменшенню часу для відпочинку. На початку дресирування тривалість робочого стану не повинна перевищувати 10-15 хв., а в подальшому вона поступово збільшується.

Методика вироблення УР на певний навик містить в собі сукупність науково обґрунтованих нових понять, що визначають порядок і послідовність вироблення того чи іншого навику чи комплексу навиків. Складається з теоретичного обґрунтування і техніки дресирування. Теоретичне обґрунтування прийому – це сукупність даних (умов) які характеризують визначений прийом. Теоретичне обґрунтування складається з:

1.      Призначення прийому.

2.      Умовні і безумовні подразники.

3.      На базі чого виробляються прийом.

4.      Після чого вводиться.

5.      Метод дресирування.

Призначення прийому обґрунтовується сутністю вивчаємого прийому. Прийом може бути призначений: для вироблення уваги до дресирувальника, для дисциплінованості сл/с, для маскування сл/с, для пошуку та підноски предметів, привчання до виборки речі, людини, обшуку місцевості, догляду т/з, роботи по запаховим слідам.

Подразником називається все те, що діє на організм сл/с і викликає відповідну реакцію. Всі подразники поділяються на умовні, безумовні та індиферентні. Безумовний подразник викликає безумовний (вроджений) рефлекс через відповідний для нього аналізатор. Наприклад, звук викликає слухово-орієнтувальний рефлекс, нанесення удару по собаці – оборону реакцію. Безумовні подразники поділяються на харчові, механічні та електричні. Умовний (сигнальний) подразник попереджує організм про застосування впливу приємного або неприємного подразника. Умовні подразники поділяються на команди, жести і запаховий подразник. Перший подразник, який повинен стати умовним, спочатку буває індиферентним до того безумовного рефлексу, на базі якого виробляється умовний. Наприклад, при виробленні УР посадки по команді слово "Сидіти”, як звуковий подрозник спочатку індиферентний для безумовного рефлексу (вродженої властивості) собаки сідати.

Під базою вироблення УР розуміється та чи інша реакція поведінки сл/с яка необхідна для вироблення певного навивку. Реакціями поведінки називають однорідні групи рефлексів, які проявляються закономірно у визначеній послідовності. Реакції які забезпечують життєво важливі функції організму його виживання та збереження виду називається основними реакціями поведінки. Переважаюча реакція поведінки – це реакція, яка проявляється у собаки постійно і найсильніше на спеціальні подразники. Розрізняють наступні реакції поведінки сл/с: харчова, оборона, орієнтувальна, пошукова, реакція прив’язаності, статева.

При дресируванні сл/с важливе значення має після чого водиться цей прийом. Не можливо приступати до дресирування коли не має контакту чи приступати до спеціального дресирування коли не відпрацьовані досконало хоча б елементарні прийоми загального курсу, щоб цього не було потрібно послідовно, дотримуючись визначеної методики дресирувати сл/с.

Метод дресирування – це спосіб дії на собаку певними подразниками з метою вироблення УР. Розрізняють смакозаохочувальний, механічний, контрастний, наслідувальний, наштовхувальний метод, в сучасній методиці дресирування виділяють ще один метод – ігровий.

Методика дресирування крім теоретичного обґрунтування включає техніку, можливі помилки дресирувальника і їх наслідки, нормативи і показники в відпрацюванні прийомів по періодам.

Таким чином, методика дресирування – це науково обґрунтована система відпрацювання у собак комплексу складних навиків, необхідних для використання їх на службі (роботі). Вона визначає:

1.      Загальна кількість навиків та час необхідний для підготовки собак до певної служби.

2.      Оцінки переважаючих реакцій поведінки та вибір методів дресирування.

3.      Періоди дресирування (підготовчий, початковий, заключний) та їх завдання.

4.      Індивідуальний підхід до собаки з врахуванням формування УР.

5.      Послідовність відпрацювання та взаємозв’язок навиків за періодами дресирування.

6.      Вплив конкретної обстановки та інших зовнішніх умов на роботу собаки.

7.      Режим дресирування і нормативи підготовки собак за періодами.

8.      Можливі помилки дресирувальників. Небажанні зв’язки у собак.

2.      . Загальні положення техніки дресирування

Складовими частинами методики дресирування є методика відпрацювання УР і техніка дресирування сл/с.

Техніка дресирування сл/с – це спосіб впливу на собаку відповідними подразниками при виробленні конкретного УР. Методика дресирування одного виду служби від іншої відрізняється кількістю виробляємих навиків і технікою виконання прийомів, вправ в визначеній послідовності.

Весь процес підготовки службових собак складається з трьох основних етапів: підготовчого, основного курсу дресирування і тренування кожний з етапів має свій комплекс методів. Прийом дресирування є складовою її методики і техніки має конкретний зміст за метою і завданням. Всі прийоми дресирування по їх призначенню поділяються на підготовчі, основні і додаткові. Прийомом дресирування – називається методично обґрунтована для дресирувальника на собаку із застосуванням різних методів, способів дресирування з метою напрацювання у неї конкретного навику.

Підготовчі – це прийоми, за допомогою яких напрацьовуються умовні рефлекси або початкові навички у молодої собаки, які готують її до основного курсу дресирування.

Основні – це прийоми, за допомогою яких напрацьовуються у собак всі загально-дисциплінарні і спеціальні навики, визначаючі її службову спрямованість. Як вже було сказано всі основні прийоми поділяються на загально-дисциплінарні спеціальні і допоміжні. Загально-дисциплінарні – це прийоми, за допомогою яких у собак напрацьовуються навики загального підкорення, які необхідні для керівництва її поведінки в процесі дресирування, тренування. Спеціальні – це прийоми, за допомогою яких у собаки напрацьовуються спеціальні навики, які необхідні для службового використання у різних видах нарядів. Крім того виділяють ще додаткові – це прийоми, за допомогою яких напрацьовуються окремі навики, доповнюючи загальну та спеціальну дресировку собак.

Допоміжні (додаткові) – це прийоми допоміжні до інших, які забезпечують вдосконалення загально-дисциплінарних та спеціальних навиків у процесі дресирування сл/с.

Кожен прийом дресирування сл/с містить властиву тільки для нього техніку вироблення УР. Техніка прийому включає: способи вироблення першопочаткового УР, положення сл/с при відпрацюванні прийому, порядок подачі команди чи жесту, порядок застосування безумовного подразника після поданої команди, приймання собакою потрібного положення для дресирувальника, порядок заохочення і переходу у вільний стан, порядок дій дресирувальника при не виконанні тієї чи іншої команди дресирувальника сл/собакою, кількість поєднань у вправі, кількість вправ за заняття, час для відпочинку, режим роботи.

 Після утворення першопочаткового УР, порядок вимагання виконання бажаної дії сл/с після поданого сигналу дресирувальником, порядок введення ускладнень по періодам дресирування, поки навик вважається виробленим, і порядок проведення подальшого тренування .

Таким чином, техніка дресирування є важливою складовою методики дресирування це пов’язано з тим, що всі дії дресирувальника по відношенню до сл/с методично на науковому рівні обґрунтовані, взаємопов’язані і спрямованні на досягнення єдиної мети вироблення комплексу навиків, необхідних для використання їх на службі.

ВИСНОВОК

Методика та техніка є базою для тренування службових собак. Знаючи методику і техніку можна без будь яких труднощів впевнено вплинути на службову собаку тим самим домогтися бажаної, задуманої дії, проконтролювати хід виконання цієї дії.

Виконувати ці дії можна впевнено тому, що вони науково обґрунтовані, тому, що знаєш. Без знань методики та техніки не можливо дресирувати, виховувати свого помічника по службі – службового собаку.

Це повинні розуміти всі особи, які мають безпосереднє відношення до підготовки та використання сл/с в охоронні кордону.

Матеріал розглянутий в цій розробці пропонується в першу чергу офіцерам та прапорщикам для підготовки та проведення занять з тактики застосування службових собак, а також він буде корисний усім посадовим особам, які несуть відповідальність за підготовку та використання службових собак.